Україна – це земля, наша родюча, чорна, найбагатший  у світі чорнозем,  за який проливали кров найкращі сини України.  Українська земля  –  чорного кольору,  а  кров  борців,  що  йшла  «відбирати  іі від  ворога» – червона.  А  хіба ж  поєднання цих кольорів  – червоного і чорного  – не символічне  визначення  України –  УКРАЇНИ , ЩО БОРЕТЬСЯ?

                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Василь  Стефаник

RSS
Tools
New-Grad.com
Jun 24
Жертовність майданівців і героїзм вояків Східного фронту PDF Друк e-mail

IMG 9098 640x480З виступу голови Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода» Ігоря Степури на зустрічі з лідером партії Олегом Тягнибоком, яка відбулася 23 жовтня на площі героїв майдану в Кіровограді

Брати та сестри українці! Я сподіваюся, що ця наша зустріч дасть нам наснаги й додаткових сил для подальшої боротьби. Кілька днів залишилось до того моменту, коли всі наші громадяни будуть робити свій вибір. І від того, який вибір вони зроблять і яке майбутнє визначать – і для себе, і для нас, і для тих, хто буде жити завтра, залежатиме й наше спільне майбутнє і майбутнє всієї країни. Питання лише в тому, що люди старшого покоління бачать це майбутнє одним, а молоде покоління – іншим.

 Наприклад, є у нас молодий побратим Максим Громов – наймолодший учасник свободівської Кіровоградської сотні Майдану. Коли він був з нами на Майдані, йому не було й вісімнадцяти років. Будучи учнем одинадцятого класу, він поїхав на Майдан до Києва, щоби там за честь і гідність постояти. І можу сказати, що він реально відстоював нашу з вами честь і гідність.

Вперше він приїхав на Майдан наприкінці 2013 року, потім повернувся туди в січні, коли події перейшли вже у найбільш гостру фазу. При цьому в школі на нього почали тиснути, викликали батьків, говорили їм, що не бажають бачити Максима учнем даної школи. Шкільне керівництво навіть змушувало батьків написати заяву про те, щоби його перевели до іншого навчального закладу. На запитання здивованих батьків, чому його не хочуть бачити в школі, їм сказали, що хлопець не зовсім гідно себе поводить і бере участь у різних хуліганських діях. Тобто, їздити на Майдан вони вважали негідною поведінкою. Отже, те, що для нас є гідністю, вихователі підростаючого покоління вважають негідними вчинками… Тобто, все у них навпаки.

Я хочу сказати, що цей Максим Громов 18 лютого разом з нами брав участь у протидії Беркуту і міліції спочатку в Маріїнському парку біля Верховної Ради, а потім на інститутській. Він до останнього сидів на даху Жовтневого палацу, кидаючи вниз «коктейлі Молотова», а потім, коли вони скінчилися, подзвонив нам і сказав: «Ну що, хлопці, здається вже капець – у мене вже нічого немає і мене вже оточили». Ви напевно, знаєте цю історію, коли на Грушевського було протистояння, деяких наших побратимів просто скинули «беркути» з дахів оточуючих будинків і вони розбилися. Так от, ми дуже боялися, що таке може бути й з нашим Максимом. Але за півгодини він передзвонив і сказав: «От мені вдалося втекти…» Як саме йому вдалося це зробити? Бігав-бігав по тому даху поки не знайшов якийсь напівзруйнований спуск і таким чином все ж таки вибрався з беркутівських лабет. Щоправда, підвернув трохи ногу, але залишився живим. Та коли він спробував вибратись із оточення, яке вже встановили на той момент у даному кварталі, група «Омега» його все ж таки схопила. Хлопця, звісно, побили й почали «шити» справу, що на Шовковичній він нібито вбив сторожа в офісі Партії Регіонів. Хочу сказати, що нам все ж таки вдалося тоді його відстояти. Оскільки він був неповнолітнім, ми задіяли наших юристів, приїхала його мати і його зрештою відпустили.

Так от, я хочу зазначити, що під час революційних подій у Києві цей неповнолітній хлопець став справжнім чоловіком. Він закінчив школу, здав ЗНО й хотів подавати документи до Львівського вищого командного училища сухопутних військ і збирався стати військовим. Але почалася війна на Сході, й він подумав: як же можна йти навчатися у той час, коли треба йти воювати. І пішов на фронт. Його, безумовно, не брали, тому що не було йому вісімнадцяти років. Він хотів записатися до нашого свободівського батальйону «Січ», але його туди не взяли. Тому він тишком-нишком, знову ж таки, як і на Майдані, адже ми не знали, що йому не було вісімнадцяти років, хоча виглядав нормальним розвинутим хлопцем, додав собі рік і якимось чином потрапив до добровольчого батальйону. Зараз це рота «Крим» батальйону «Дніпроо-1». Тобто, примкнувши до кола кримських татар, які прийшли в цей батальйон, щоби захищати свою рідну землю від російських агресорів, він також долучився до збройної боротьби з поневолювачами України і вже три місяці воює на Східному фронті. Буквально нещодавно він телефонував нам, розповідав, що був в оточенні на Савур-могилі, має дві контузії, але залишати поле бою не збирається. Казав, що хоче приїхати, коли відбуватиметься голосування, щоби бути разом із нами й завадити «тітушкам» спотворити результати голосування й допомогти таким чином своєму майданівському сотнику Руслану Степурі здобути перемогу на 102-му окрузі.

Чому я стільки розповідаю про цього хлопця, якому ще немає вісімнадцяти років? 29 жовтня він ще тільки стане повнолітнім, а 26 жовтня, коли відбудуться парламентські вибори, згідно з чинним виборчим законодавством він, звісно, голосувати не зможе. Тобто кинути разом з усіма бюлетень в урну для голосування й проголосувати таким чином за своє майбутнє він не має права. Відстоювати на Майдані майбутнє своєї країни він мав право. І на Східному фронті, де вже отримав дві контузії, він також воювати має право, а от голосувати права не має. Отже, ми з вами маємо проголосувати за краще майбутнє й з урахуванням думки таких молодих людей, як Максим громов, і допомогти всім іншим не помилитися, адже жертовність майданівців і героїзм вояків Східного фронту ми не маємо права перевести намарне. Слава Україні!                              

   Прес-служба Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода»

 

Новий Град м.Помічна

© 2017 Новий Град. Всі права захищено.
Joomla! - безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU/GPL.